Сітонія

Греція, Халкідіки: що подивитися на Сітонії?

Продовжую наші мандрівні хроніки. Сьогодні ми поїздили по другому «пальцю» Халкідіків – Сітонії.

Скажу одразу, що Сітонія має цікавіший рельєф, тому моментів, коли хотілося затамували подих від краси, було більше, ніж на Кассандрі. Центральна частина Сітонії – це природний заповідник гірського хребта Ітамос, який тягнеться через усю Сітонію. Найвища гора хребта – гора Ітамос – має лише 800 метрів висоти, хоча проїжджаючи там поміж гір, здається зовсім по-іншому, дорога справді вражає, гори аж нависають над нею. Назва гори походить від дерева, які давні греки називали деревом смерті і навіть вірили, що дерево випаровує отруту, тому хто засне під ним – уже не проснеться. Це дерево ягідний тис. У наших Карпатах ці «страшні» дерева також є )

Оскільки велика частина Сітонії – це гірська місцевість, то дорога там мальовнича, але не дуже легка – багато кілометрів гірського серпантину з перепадами висоти. Але як це неймовірно гарно!! Сфотографувати таку красу з машини важко, а зупинитися там переважно нема можливості, але повірте, що сама мандрівка поміж тими горами справді дуже вражає. Місцями біля дороги є оглядові майданчики з неймовірними краєвидами.

Перша наша зупинка на Сітонії – це містечко Нікіті. Зараз одне з найбільших міст Сітонії, розділене на старе місто і курортну нову частину. Нас цікавило тільки Старе місто, розташоване трохи на горі. І з усіх містечок, які ми бачили в ці дні, воно мене вразило найбільше. Містечко було збудоване в 14 столітті. Стара частина міста – це кам‘яні будиночки, дууже вузькі вулиці, тихе і розмірене життя місцевих мешканців і стародавні пам‘ятки – церква покровителя міста Агіос Нікітас 19 століття, школа 19 століття. Навігатор спочатку вів нас у ту стару частину на машині, але коли ми зрозуміли, що у ті вузенькі горбисті вуличці місцями складно поміститися, довелося залишити машину десь у дворі в греків ) і далі гуляти пішки. Там дуууже тихо, дуже спокійно, так колоритно – словами не передати. Позаглядала у всі двори ), насолодилася тишею і краєвидами з верхньої точки старого міста – йти звідти не хотілося, я б там жила ))
Після містечка ми потрапили у ще одне райське місце – пляж Кариді біля містечка Вурвуру. У самому містечку теж є свій гарний пляж, але він більш людний і туристичний, а нам хотілося чогось такого незвичайного. Оцей пляж Кариді вразив найбільше, рекомендую. Місце доволі дике, на березі – велетенські білі камені, які підступають прямо до води. Тому полежати на пляжі не вийде – хіба посидіти на камінчику під сосною. Все узбережжя – це сосновий ліс. Вода надзвичайно чиста. Людей небагато, на пляжі дуже тихо і спокійно. З усіх пляжів, які ми відвідали, цей сподобався найбільше.
Далі ми поїхали на ще один відомий пляж Кавуротріпес (його ще називають Орандж біч). Пляж дуже мальовничий, також до самої води підступають білі скелясті камені, на березі – сосновий ліс. Але людей там просто море. Пляж складається з кількох бухточок, в центральній і найбільшій є біч-клаб, грає голосно музика, людей, як шпротів). Є там десь і нудистський пляж – не перевіряли) Загалом природа гарна, але через велику кількість туристів він нам не дуже сподобався. Певно, десь у вересні там чудово.
Загалом на Сітонії маленьких бухточок з прихованими пляжами досить багато, ми не ставили собі за мету побачити усі, бо за один день це справді важко. Якщо будете в тих краях, пошукайте ще бухточку Бахія, пляж Лакара, Платанітсі, Ахлада, Таганія.
Ми наостанок на Сітонії ще заїхали у містечко Сарті на обід. Це типове курортне містечко з багатокілометровим пляжем і усім потрібним для відпочинку – на кожному кроці таверни, магазини, готельчики. З пляжу Сарті гарний вид на гору Афон. Море тут сьогодні було неспокійним. На пляжі немає дерев, тому від сонця треба ховатися тільки під парасолею. Ми були на центральній частині пляжу, тому людей тут було досить багато. Захід у море піщаний, досить швидко стає глибоко. Думаю, віддалені частини пляжу і самого містечка більш затишні і цікавіші, оскільки ми любимо менш популярні і людні місця )
Якщо чесно, за ці дні такого активного відпочинку фізично ми досить таки втомилися ) Багато ходили, багато їздили, багато плавали (наприклад, щоб не йти по вчорашній косі Посейдона по гарячому піску, в якому тонуть ноги, ми з дітьми пливли-повзли у воді метрів 500)), тому ноги-руки болять, але душа щаслива, бо емоційно ми дуже гарно відпочили і набралися вражень. Такий активний відпочинок треба чергувати хоч з кількома днями «тюленячого», тому завтра я просто буду лежати на пляжі і читати книжечку )